Будь-яку зміну влади ми уявляємо як рубіж, зміну епох тощо — попри те, що змінюється лише купка людей у кріслах перших рядів, а ми всі начебто залишаємося такими самими. Особливо в тому, що стосується «глибини душі». Церква і віра — настільки глибоке духовне та соціальне явище, що перестановки найвищих крісел у принципі не можуть сильно потрясти все її тіло. Про те, що «серйозні наміри» політиків стосовно церкви мають мізерний результат, свідчить хоча б провал церковних ідей президента, який іде з посади. Політики звично не враховують того факту, що в «церковного матеріалу» дуже специфічна опірність.
