Питання про любов - що може бути складніше і цікавіше? Питання є навіть у тих, хто зустрів в житті кохану людину. У тих, хто не зустрів, питань ще більше. Ось тільки деякі з них. Хто їх задає? Дівчина, якій ніколи не було сумно одній, але яка нарешті подорослішала і задумалася про те, чи буде вона і далі жити одна, а якщо ні, то як і де шукати ту близьку людину, з якою почнеться нове життя у власній щасливій сім’ї?
Звичайно, у вас є свої неясності і тривоги, а може, деякі ваші питання співпадають з моїми. У будь-якому випадку, легшає, якщо є хтось, кому їх можна задати.
На питання Юлії Самаріної відповідає протоієрей Андрій Ткачов.
- Одні кажуть, що потрібно сподіватися і чекати, любов прийде. Інші стверджують: «Ми не повинні чекати милостей від природи. Любов потрібно шукати і завойовувати! Зроби це! Ти можеш!» А посередині стоїш ти і дивишся, як в колодязь, в невідомість. Де він - та людина, з якою прийде любов, діти, щастя, з яким буде тепло і надійно все життя? Невідомо. Прийде він коли-небудь чи його марно чекати? Невідомо. Чи моя це провина, що любові дотепер немає? Як в цьому розібратися?
- Є східна приказка: коли учень готовий, приходить вчитель. Вона доречна для багатьох життєвих ситуацій, у тому числі і для питання заміжжя. Бажання вийти заміж - не що інше, як бажання бути щасливою, реалізуватися як мати, жити в душевному теплі і комфорті, дарувати свою любов. Потрібно раніше виховати в собі правильне ставлення до шлюбу і по цьому камертону правильних думок будувати свій внутрішній світ, свою душу. Є сенс зайнятися собою, стати кращою, щоб потенційний чоловік був якомога щасливіший, а інше віддати на волю Божу.
Може трапитися, що у Господа про Вас інші думки, вам приготована інша частка. Це буде видно з обставин життя, і з цим треба буде змиритися. Але якщо Ваша частка звичайна і чоловік для Вас Богом передбачений, а Вам так і не вдається влаштувати особисте життя, то, можливо, це тому, що Ви не готові.
Згоден, що чекати важко, і невизначеність мучить. Але це з розряду неминучого, тому прийміть моє співчуття і щиру участь. Це доля всіх дочок Єви.
- Всі навколо виходять заміж, а ти - ні. До внутрішніх питань додаються питання батьків: «Будуть у нас коли-небудь внуки чи ні?» Знайомих: «Ну, як ти? Як особисте життя? Давай розповідай!» Однокласників: «Так ні з ким і не познайомилася? Ну, так, звичайно, з ким попало не треба...» Тебе чи то поважають, чи то жаліють. Ти і сама знаєш, що час, як мовиться, йде, і своїм чи то невмінням, чи то небажанням виходити заміж ти ставиш в безвихідь своїх друзів, стаєш якоюсь «незручною». Так і ходиш сама, неначе ніхто тебе не вибрав, смоковниця неплідна. Означає, є в тобі щось неправильне, і вони (чоловіки) це відчувають! Чи правда, що я і є ця сама смоковниця і Бог не хоче, щоб від мене хтось народився?
- Ніяка Ви не «безплідна смоковниця». Я вірю у те, що раз у Вашому серці народилося святе для жінки бажання - народити, то Владика світу і Господар нашого життя дасть Вам можливість це бажання реалізувати. Не з’їдайте себе і постарайтеся встановити внутрішню дистанцію між собою і армією жалісливих доброзичливців. Всі ці любителі поохати насправді тільки роз’ятрюють душу і додають страждань. Просто не звертайте уваги. У кожного своє життя і свій хрест, відповідно, кожному своїх турбот вистачає.
- Потрібно молитися про те, щоб Бог вказав тобі твого обранця (обраницю), але як про це молитися? А раптом Бог не хоче, щоб у мене була сім’я? Що якщо я не годжуся для сім’ї або Бог приготував для мене якесь інше покликання? Чи молитися про те, чого ти хочеш, потрібно у будь-якому випадку?
- Старанна молитва випробовує ступінь бажання. Буває так, що молишся довго і приходиш до внутрішнього питання: а воно мені треба? Це означає, що Ви молитвою відкрили в собі таку глибину, на якій потреба зникла. Якщо ж таке бажання не пропадає, то означає, це дійсно потреба всього вашого життя. Продовжуйте докучати Господові як євангельська вдова (Лк. 18, 2-5) і не забувайте закінчувати молитву словами: «Не як я хочу, а як Ти».
- Припустимо, ви познайомилися і між вами виникло щось, від чого хочеться бігати по вулицях з оберемками кольорів, посміхатися продавцям в магазині, допомагати людям похилого віку і дітям. Що роблять в цій ситуації християни? Чи може християнин дозволити собі просто закохатися? Або це дуже легковажно?
- Кураєв часто цитує, як він говорить, богослова Вінні-Пуха. Я ж осмілюся процитувати Черепаху Тортіллу:
«Юный друг, всегда будь юным... ....Плачь и смейся невпопад. Я сама была такою Триста лет тому назад».
Тримайтеся за руки, цілуйтеся на здоров’я, не переступайте відомих меж, що не тільки загрожують передчасною вагітністю, але і просто розбещують людину. Згоден, питання тонке і вислизаюче від чіткого визначення. Але можна постаратися знайти простір для природної ніжності, неперехідної в гріх.
- Розпусту засуджують за те, що вона - розпуста. Ніхто до ладу не пояснює, в чому її небезпека: чому нам неодмінно потрібно вінчатися, створювати сім’ю і народжувати, народжувати, народжувати дітей, замість того, щоб пожити якийсь час «так» і зрозуміти, чи добре нам разом? Адже краще розібратися відразу, ніж давати обітницю бути разом все життя, а потім розлучитися?
- Почекайте «народжувати, народжувати, народжувати». Спробуйте спочатку народити первістка. Що ж до розпусти, то природа її тaємнича, оскільки паразитує на таємниці Божій. Двоє стають однією плоттю, назавжди відносять з собою частину іншої людини, назавжди віддають їй себе. І все це так загрозливо відповідально, що може і повинно безпечно і безневинно здійснюватися тільки під святим покровом шлюбу в атмосфері любові і душевного комфорту. Слід також побоюватися тієї поганої нескінченності випадкових зв’язків, які маячать за першою близькістю. Толстой одного разу сказав, що йому відомі жінки, що знали тільки одного чоловіка, але невідомі жінки, що мали тільки одного коханця. Там, де з’явився один, знайдеться місце для другого, а кінець цього ланцюжка - на дні пекла.
- Любов вважається найпрекраснішим почуттям, що є на землі, але любов християнина, схоже, накладає на нього більше зобов’язань, ніж дає задоволення. Означає, і любов - це теж важка праця? Навіщо створювати сім’ю, якщо це не радість, а безпросвітна робота?
- По-перше, протиставляти радість і роботу не можна. Робота, праця - це теж синоніми радості. Повірте, що християнський ідеал, присутній у Вашій душі, не перешкодить Вам жити повнотою подружніх відносин і відчувати їх виняткову радість. Безумовно, шлюб не тільки окриляє, але і обтяжує; не тільки дає права, але і зобов’язує. Але оскільки все це свято, остільки і не важко, і радісно.
- Любов Ромео і Джульєти - романтична любов - для християнина ніщо? Як Церква відноситься до того, що називається романтикою?
- Ми дуже страждаємо від зникнення романтичних відносин, від доступності і відвертості всьому світу жіночого тіла, від ранньої обізнаності про таємниці статі, від цинізму і приземленості, якими люди заражаються ще у віці безвусих хлопців. Хтось з письменників, здається, Флобер, сказав, що чим довше жінка бажана, чим довше триває залицяння, тим довше і сильніше в шлюбі вона кохана. Альтернатива романтизму - це, на жаль, тільки той реалізм, який на практиці виявляється цинізмом. Тому я за романтичний ренесанс у відносинах між чоловіком і жінкою.
P.S. Оскільки питання прийшли з боку прекрасної половини людства, хочу на прощання сказати: милі незаміжні дівчата, не сумуйте і не впадайте у відчай. Думайте про шлюб, як про свою священну місію і готуйтеся до нього, очищаючись і освячуючись християнським життям, озброюючись всіма корисними життєвими навиками. Моліться старанно Богу. У вас будуть чоловіки і діти. Вище ніс! І хай буде на вас благословення Господнє.
Отрок.ua.
