Сучасний світ, через ідеологію фемінізму, наприклад, пропонує жінкам будувати стосунки з чоловіками на протистоянні, на недовірі і відстоюванні своїх прав, з самого початку прирікаючи ці відносини на невдачу. Багато хто сприймає фемінізм як рух, який бореться за рівноправ`я жінок, але це насправді лише другорядна тимчасова ціль, справжня ж його мета – відновлення доісторичного матріархату, тобто суспільства у якому чоловіків або не буде взагалі, або ж вони не відіграватимуть жодної ролі у його житті. Фемінізм за аборти, випадкові сексуальні стосунки, збочення. Він проти релігії, міцного шлюбу, проти будь-яких обов`язків жінок перед суспільством, чоловіком, дітьми. Фемінізм під виглядом боротьби з “чолвічим ярмом” по суті позбавляє жінок самої жіночості, “звільняючи” їх материнських почуттів, ніжності, відданності, привчаючи до агресивності, підступності, егоізму. Але ж у світі, де жінки перестають бути жінками, і чоловіки перестають відчувати себе чоловіками, і яскравим свідченням цього стає поширення стилю “унісекс” серед молоді. Це виявляє внутрішню невизначеність людини, розмитість чи роздвоєність її психіки, що згубно впливає на саму людину і на суспільство в цілому. Людство ж, що складається з хворих людей не може бути здоровим.

Результатом всього вищевказаного є катастрофічне збільшення кількості розлучень, глибокий занепад інституції шлюбу, зменшення народжуваності в багатьох країнах (в тому числі і в економічно розвинених), в мирний час ми маємо величезну кількість одиноких матерів і дітей безбатченків, або повних сиріт. Як наслідок - неповноцінне виховання дітей, моральне та духовне зубожіння народу, безпринципність, дитяча та підліткова злочинність, наркоманія, поширення СНІДу та інших хвороб. Виховуючись у неповних сім`ях, або поза родиною, молодь виростає безвідповідальною, інфантильною, нездатною до дорослого і шлюбного життя, бо не має у своїй свідомості відповідної моделі поведінки, не вміє виховувати дітей, і заздалегідь підсвідомо налаштована на розлучення. Це все призводить до глибокої кризи у суспільстві, яка ставить під загрозу саме його існування.

Вихід, на мою думку, тут може бути лише один. Він полягає у поверненні нашого народу до традиційних, перевірених та освячених віками християнських цінностей. Лише вони гарантовано забезпечували гармонійне виховання і розвиток особистості, збереження сім`ї, і процвітання суспільства. У основу будь-яких стосунків Православна Церква вчить класти любов, бо це єдиний фундамент, на якому наші взаємини будуть радісними, щирими і по справжньому корисними, але не лише для нас, а для всіх, хто нас оточує. Тому і закликає нас Слово Боже: ”…над усім тим зодягніться в любов, бо вона є союз досконалості.”(Кол.3,14) Безумовно навіть любов можна сприймати егоїстично, але це вже не є справжня любов, це закоханість в себе самого. Слово Боже стверджує, що істинна любов безкорисна : “любов милосердствує,… не шукає свого, не рветься до гніву, не думає лихого,…”(1Кор.13,4-5). Стосунки любові вже не потребують відстоювання прав у особистих стосунках, тому що любов є самопожертвою заради улюбленого, самовіддачею до кінця без залишку. Саме до такого відношення до своїх жінок закликає Св. Ап. Павло чоловіків – християн: “Чоловіки, - любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе…”(Еф.5,25)

Православна Церква стверджує рівність чоловіка і жінки, але ця дана Богом рівність була втрачена після гріхопадіння і замінена на ворожнечу, і лише через віру в Ісуса Христа і життя в Церкві ця рівність відновлюється і набуває нового звучання: “Бо ви всі сини Божі через віру в Ісуса Христа! Бо ви всі, що в Христа охрестилися, у Христа зодягнулися!…нема чоловічої статі, ані жіночої, - бо всі ви один у Христі Ісусі!” (Гал.3,26-28). Христос примирює чоловіків і жінок, відновлює їх втрачену гідність. Більше того, у Церкві жіноче єство піднесене вище за єство Ангельске. Бог прийняв людську природу від жінки – Пресвятої Богородиці Діви Марії, тому звертаючись до Матері Божої в молитві ми визнаємо ЇЇ Вищою і Славнішою за найвищі Ангельскі чини, найближчою до Господа істотою в усьому творінні. Найбільш ліричні і поширені свята церковного року пов`язані з вшануванням Матері нашого Господа, і кожне з них є вшануванням святості, чистоти, жертовної материнської любові, якостей, які є окрасою кожної жінки.

Але стверджуючи рівність сильної і чарівної половин людства, Церква наголошує на різності їх служінь, і це в жодному сенсі не є обмеженням чи приниженням жінки. Чоловіки і жінки рівні, але при цьому вони різні, і це є замислом Божим, бо ця різність має служити взаємному збагаченню і вдосконаленню, має викликати в нас бажання до єдності між нами і з Богом. Відповідно до цієї різності Господь дає кожному завдання співзвучне з природою особистості. Якщо говорити про сімейні стосунки, то на жінку Творець покладає священну місію продовження і примноження людського роду, народження нового життя, нових членів Царства Божого. У своїй любові до чоловіка жінка стає співучасницею Божої справи творіння. Дружина є основою шлюбу, від неї залежить психологічний клімат родини. На чоловіка Господь покладає обов`язок бути головою родини, яким, на превеликий жаль більшість чоловіків відверто нехтує, або розуміє його спотворено. Важливо наголосити, що Творець ставить чоловіка не тираном і самодуром для жінки, а головою родини, що є дуже відповідальним служінням , якому необхідно віддавати всі свої сили і час. Це означає, що чоловік несе особисту відповідальність за кожного члена сім`ї, має бути її захистником, опікуватись її добробутом, забезпечувати гідне існування своєї родини, правильне виховання своїх дітей, щастя своєї дружини, і багато ще чого іншого. Безумовно, виконати це служіння власними силами неможливо, тому Господь дарує чоловіку дружину, яка є благословінням і Допомогою Божою чоловікові, недаремно Сам Господь створюючи жінку називає її “помічником”, без якого служіння чоловіка, як голови родини, стає неможливим і взагалі втрачає будь-який сенс: “В Господі ані чоловік без жінки , ані жінка без чоловіка.”(1Кор.11,11)

Даремно дехто може подумати, що з точки зору Церкви призначення жінки обмежується обов`язками домогосподарки. Православ`я ніяк не обмежує суспільну діяльність жінки, спрямовану на користь людей. Доказом цьому є велика кількість святих жінок, які присвятили себе служінню ближньому. В першу чергу це жінки – Мироносиці, помічниці Спасителя, які поєднували сімейне життя із служінням нашому Господу, і які іменуються Церквою “ рівноапостольні”, серед святих жінок, яких вшановує Православна Церква є і політики (Св. рівноапостольна княгиня Ольга, Св благовірна цариця Тамара), і місіонери (Св. рівноапостольна Ніна, просвітителька Грузії), і соціальні служителі (нещодавно канонізована Св. преподобномучениця Єлизавета, рідна сестра дружини Миколи ІІ, яка перейшла із лютеранства у Православ`я, безкоштовно лікувала бідних, і прийняла мученицьку смерть від більшовиків). Сьогодні православні жінки займаються політикою, бізнесом, доброчинністю, пишуть книги і ікони, співають під час богослужіння, грають у кіно та театрі, будують храми, отримують нагороди, виграють конкурси і т.д. Але при цьому всьому вони є глибоко віруючими християнками, люблячими дружинами і матерями, патріотами своєї держави. Вони залишаються жінками і тому відчувають себе по справжньому щасливими.

Милі жінки! У святковий для нашої країни день 8 Березня хочу молитовно побажати Вам здоров`я, краси, любові, щастя, допомоги Божої у всіх ваших справах. Завжди пам`ятайте про те, що ви прекрасна, чарівна половина людства. В цьому ваша сила і запорука ваших успіхів і щастя.

Наостанок хочеться нагадати, що Православна Церква також святкує День Жінки кожен рік через два тижні після Пасхи у неділю, яка зветься “Неділя Жінок – Мироносиць”.

http://pravdar.org.ua/