Для кожного з нас є святою євангельська розповідь про народження в убогих яслах Богомладенця Ісуса. Православна Церква у своїх піснеспівах називає народженого Христа зіркою, що засяяла від Якова. Незвичайна зірка привела зі Сходу на поклоніння новонародженому Царю волхвів, яких ще називають мудрецями. Вони, впавши перед Ним, вклонились і піднесли Йому золото, ладан і смирну: золото – як Царю, ладан – як Богу, а смирну, пахуче миро, – як Людині смертній. І не тільки пастухи і волхви взнали і сповідали Христа Спасителя, але всяке творіння, за словом Церкви, принесло народженому Спасителю дар: ангели – спів, небеса – зірку, пастирі – чудо, волхви – дари, земля – вертеп, пустеля – ясла, люди – Матір Діву.

На згадку про Різдво Господа нашого Ісуса Христа встановлене Церквою свято. Початок його – ще з часів апостольських. Так, в апостольських постановах сказано про те, щоб християни берегли, дотримувались днів святкових і перш за все Різдва Христового. До нас дійшло багато свідчень того, як перші християни, гнані в Римській імперії, святкували день Різдва Христового.

Від святих отців і вчителів Церкви ми маємо багато повчань на цей день, у яких показана таїна розуміння пришестя в світ Сина Божого. У IV столітті на місці печери Віфлеємської, яка була прославлена народженням Ісуса Христа, рівноапостольна Єлена збудувала храм. У кодексі Феодосія, який було видано 438 року, а потім і Юстиніана – 535-го, є закон про всезагальне святкування дня Різдва Христового.

Однак у перші три віки, коли гоніння на християн і на свободу їхнього богослужіння не припинялось, у деяких місцях Сходу – Церквах Єрусалимській, Антіохійській, Олександрійській і Кіпрській – свято Різдва Христового з’єднувалось зі святом Хрещення під загальною назвою Богоявлення. Доказом стародавнього поєднання цих свят донині слугує подібність у відправах. Тому й іншому передує навечір’я, з однаковим народним переданням, що в навечір’я потрібно поститися до першої зірки на небі. Чин богослужіння в навечір’я обох свят і в день самих свят однаковий.

День Різдва Христового здавна приписаний Церквою до великих дванадесятих свят, згідно з Божественним свідченням Євангелія, що зображає подію величною, всерадісною і чудесною. Святкуванням Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа по плоті Церква урочисто і всенародно стверджує віру нашу в той важливий православний догмат, який виніс і сповідав IV Вселенський собор 451 року: «Повчаємо сповідати Єдиного і того ж Самого Сина Господа нашого Ісуса Христа, досконалого в Божестві й досконалого в людстві, істинного Бога та істинну людину, єдиносущного Отцю за Божеством і єдиносущного також і нам за людством, народженого перше віків від Отця за Божеством, в останні ж дні ради нас і ради нашого спасіння від Марії Діви Богородиці, за людством».

Дванадцять днів після свята Різдва Христового зазвичай називають святками, тобто святими днями. Це пішло з давніх-давен, коли обидва свята ще поєднувались. Православні християни в ці дні аж до навечір’я Богоявлення, Хрещення не постяться, а радісно і благоговійно славлять пришестя в світ Сина Божого не тільки під час богослужіння у храмах, але й всюди – колядують, щедрують і особливо творять милостиню та добрі діла. Тих, хто порушував цей благочестивий звичай і не дотримувався правильного святкування і шанування, навіть карали церковними правилами.

Сьогодні на небі радіють ангели і славословлять Бога, – бо відкрилось від віку Божественне таїнство. Сьогодні на землі веселяться люди, – бо зникла ворожнеча і настав вічний мир, оскільки Син Божий захотів бути Сином Людським.

Святитель Ілля Минятій Кефалонійський у своєму слові на день Різдва Христового в урочистому благоговінні виголошував: «Боже Всемогутній! Боже Всемудрий! Боже Преблагий! Твоя сила могла б створити інший, відмінний від цього світ, – незрівнянно більший; Твоя премудрість зуміла б створити інший, відмінний від цього світ, – незрівнянно прекрасніший; але Твоя любов не могла б і не зуміла б звершити діло величніше і прекрасніше, аніж діло домобудівництва Твого втілення! Тому, бачачи Тебе новонародженим Немовлям у печері в обіймах Діви, ми віруємо, що Ти саме Той, Який царствує у світлості святих, нерозлучний від блаженних надр Бога і Отця; дивуємося з пастирями, поклоняємося з волхвами і з ангелами славословимо: “Слава у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління”».

Митрополит ДИМИТРІЙ