Довічно ув'язнений парубок із вінницької тюрми готується до постригу в ченці.

Уже 5 років він послушник Київського Свято-Іоанівського монастиря.

В'язень запевняє, тюрма не заважає йому дотримуватися монастирського розпорядку, постів і бути радісним навіть після тринадцяти років, які вже провів у неволі.

Довічне ув'язнення він отримав за вбивство. 13 років тому його компанія випила і зав'язала бійку. Тоді троє молодиків убили чотирьох людей. Нині чоловік стверджує, що у скоєному кається. На тюремні умови він не нарікає і вирок не оскаржує. Розповідає, хотілося б відпустити бороду, але й так дякує керівництву: рясу дозволили носити.

Він здійснює сорок поклонів, потім молиться щоранку вже шостий рік поспіль. Для укріплення тіла – проскурка і свячена вода. Чоловік розповідає, вважає себе щасливою людиною, хоч і за ґратами. І додає, що бути радісним йому допомагає відчуття власної грішності.

Замислюватися про небесне починає більша половина довічно ув'язнених. Окрім сповідування гріхів, спілкування із священнослужителями хоч якось урізноманітнює будні по цей бік ґрат.

Психологи кажуть, звернутися до віри чи ні – питання постає перед кожним довічно ув'язненим. Вони мають можливість зустрічатися зі священиками шести конфесій.

Час від часу "довічникам" показують фільми на тему християнської віри. Раз на тиждень їм дозволяють бути на Службі Божій у спеціально облаштованій капличці.

Ієромонах Саватій, православний священик каже: "Я знаю людей, які тут переродилися. І тоді, коли Господь поставив їх в такі обставини, то дав їм змогу покаятися і прийти до Нього".

Кожен із "довічників" через 20 років сидіння використає шанс просити помилування і в земної влади. Кажуть, надії на волю мало, проте все в руках Божих.

Як живе послушник із вінницької тюрми, - дізнайтеся з відео ТСН.