Пиво в Україні - скрізь. Вийти на вулицю і не побачити людину з пивом для українського міста – велика рідкість. Пляшка пива в руці обивателя фігурує частіше за обручку. Люди з пивом окуповують життєвий простір з інтенсивністю сарани. Вони їздять в громадському транспорті, купчаться попід стінами підземного переходу, біля виходу з супермаркету, на станціях метрополітену, вони сидять на лавах у сквері, на дитячих майданчиках, на зупинках, зрештою, просто знаходяться у натовпі. Пивна пляшка, прозора скляна пухлина, приклеюється до рук чоловіків та жінок віком від 12 років. Пиво ллється в горлянку, тече стравоходом, булькає в шлунку і транзитом через сечовий міхур порційно розподіляється по кущах, підворіттях, платних клозетах, макдональдсах та неосвітлених під’їздах багатоповерхівок. Пиво дивиться на нас з вітрин кіосків (сам по собі кіоск – абсолютно дике явище, яке, здається, ніде, окрім країн колишнього соцтабору, не зустрічається), з бігбордів, телевізійних екранів; пиво пропагують кумири – зірки спорту та шоу-бізнесу; пиво – це модно, дешево і доступно ще з 1995 року, коли Верховна рада не внесла пиво до списку алкогольних напоїв, де-факто прирівнявши його до лимонаду.
Прогуляйтеся ввечері Києвом (Львовом, Дніпром, Харковом, потрібне підкреслити) – що ви побачите? Калюжі сечі на асфальті, калюжі блювотиння на ескалаторах, розбиті на друзки пляшки, розбиті носи і «підкови» під очима, гори пластикового сміття в лісопарковій зоні, безконтрольні гурти агресивних упитих підлітків, бездумна, напхана пивом зомбоідіотична свинота... Ось вони – наслідки державної політики зі споювання молоді. Тим, хто при владі, не вигідно мати здорову й тверезомислячу націю. Молодь не повинна багато читати, багато знати, не повинна цікавитись життям країни. Саме тому торгувати пивом в Україні вдесятеро вигідніше, ніж книжками.
Спитайте пересічного іноземця: що його найбільше вражає під час візиту до України? Дев’ять з десяти відповість вам, що це – смоктання пива на вулицях. Справді, такий масовий акт привселюдного алкоголізму є дикістю для культурного світу. Ані в Європі, ані в Америці ви не купите пиво, якщо вам не виповнилось 18 (21 у США), а, купивши, не зможете його розпити з приятелем Васєй на ступєньках – вас миттєво запроторять у відділок.
Противники введення акцизного збору на пиво запевняють, що пиво – не алкоголь. Мовляв, якщо концентрація спиртів в пляшці пива усемеро разів нижча, ніж у пляшці горілки, пити пиво безпечніше. Але ж навіть при такій концентрації пляшка світлого пива приблизно дорівнює 100 грамам горілки! Можливо, для дорослого дядька це і дрібниці, але що таке 100 грамів горілки для школяра?! Не секрет, що пивний алкоголізм не менш небезпечний за «горілчаний». Звикання до пива більш поступове, а тому – непомітне.
Вихід з ситуації очевидний:
Заборонити продаж пива та слабоалкогольних напоїв особам, які не досягли 18-річного віку.
Заборонити вживання пива та слабоалкогольних напоїв поза спеціально виділеними для цього місцями.
На останок – декілька фактів.
* Україна — лідер серед 40 країн Європи з підліткового алкоголізму.
* 40 зі 100 українських юнаків і 24 зі 100 дівчат у віці 15-16 років п’ють пиво більше, ніж три рази на місяць (Європейське дослідження школярів, 2007 рік).
* У Росії продаж пива неповнолітнім заборонений. «Роспотребнадзор» наразі висунув пропозицію підняти «поріг» до 21 року.
* У Білорусі штраф за продаж пива неповнолітнім – еквівалент 160 доларів.
* Природний експеримент стався в 1969 році у Фінляндії, де вирішили дозволити продаж пива в магазинах. За рік зростання вжитку алкоголю склало 46%, далі зросли смертність і злочинність.
Джерело: http://sumno.com/article/pyvopandemiya-po-ukrajinsky-1/