Протистояння довкола Катерининської церкви має давню і складну історію. У свій час голова облдержадміністрації Микола Лаврик підписав рішення про передачу цього храму козацькій православній громаді УПЦ КП. І в цьому була історична логіка, адже церква була зведена на честь звитяги чернігівських козаків під час російсько-турецької війни кінця 17-го сторіччя.
Рішення викликало активне неприйняття московського патріархату, що і вилилося у протистояння, до якого долучилися громадські організації, політичні партії. Найактивніші з протестувальників з боку московського патріархату на знак незгоди з рішенням влади встановили намет, де постійно перебували пікетувальники і відбувалося так зване «молитвенноє стояніє». Судова процедура з протестами тривала кілька років, допоки Вищий адміністративний суд України 22 травня 2008 року не ухвалив остаточне рішення, визнавши дії голови облдержадміністрації правомірними.

За цей час, у період невизначеності влади, представники громадських організацій намагалися кілька разів демонтувати намет. Але працівники правоохоронних органів ставали фактично на боці пікетувальників і навіть певний час забезпечували охорону цього незаконно встановленого об’єкту. Один раз намет вже горів – за версією пікетувальників це був підпал, проте довести це не змогли, за іншою вибух газового балону, який використувався для обігріву та приготування їжі.
Згідно юридичної процедури виконати рішення суду про демонтаж незаконно встановленої «малої архітектурної форми» мали працівники Державної виконавчої служби в Чернігівській області. Проте жодних дій щодо виконання правочинного рішення не було проведено.

Нова влада, яка послідовно наголошує на обов’язковості дотримання і безумовного виконання законів, у цьому питанні чомусь не виявляє сподіваної наполегливості. Натомість, після того як згорів намет, у відкритій кримінальній справі почали проводити слідчі дії з активістами громадських організацій, політичних партій, активними громадянами – прихильниками української православної церкви. Певно, основною розглядається версія умисного підпалу, ну, звісно ж, прихильниками УПЦ КП, а інші версії відкидаються. Аргументують це тим, що 1-го січня -- день народження Героя України Степана Бандери і в такий спосіб його прихильники могли відзначити це свято.

Першим був допитаний настоятель храму святої великомучениці Катерини отець Євген Орда, якому було дивно чути запитання від слідчого: чи не могли б Ви вказати на підозрюваних у підпалі, назвати прізвища активістів?
Станом на 2-ге січня кількість опитаних зросла до декількох десятків, серед яких «мав честь» бути і автор цього матеріалу.
А тепер спробуймо спокійно проаналізувати факт, причини і наслідки цієї новорічної, але зовсім не святкової, історії. У Чернігові протягом останнього місяця було зафіксовано декілька спроб підпалів: офісу Компартії, офісу Партії Регіонів, а тепер і намету «провладної» церкви. Напрошується простий висновок – потенційними натхненниками і виконавцями цих дій можуть бути лише опоненти нової влади із середовища опозиції.

Пригадаємо події минулого літа, які сколихнули Чернігів – розгул кривавого «чернігівського маніяка». На одному з центральних телеканалів пройшла інформація від колишнього керівника прес-служби Міністерства внутрішніх справ про належність злочинця до прихильників фашистських ідей. Пізніше виявилося, що це твердження помилкове, але ніхто цю інформацію вже не спростував.
Історія знає підпали – і більш масштабні за розмірами і наслідками. Класичним прикладом є Німеччина тридцятих років минулого століття. Коли вождь німецької нації вирішив остаточно розправитися з комуністичною опозицією, в нагоді якраз став підпал Рейхстагу, ініційований, як потім з’ясувалося його оточенням. Були звинувачені комуністи і, як результат, репресії щодо опозиційних партій.

Як би там не було у нашому випадку – значна частина відповідальності внаслідок безвідповідальності, вибачте за тавтологію, лежить на владі. Потрібно визначитися: або виконувати рішення суду, або його відміняти і приймати наступне рішення.
Так само як і визначатися з непродуманою практикою надання приміщень під офіси політичним партіям у житлових будинках. Мешканці сусідніх квартир не повинні страждати від дій політичних екстремістів.
Безкінечна невизначеність призводитиме до постійних «вибухових» ситуацій.

Олександр ЯСЕНЧУК

Джерело: Всеукраїнська тижнева газета "Сіверщина"